24 серпня 2023 року за підтримки Генерального консульства України в Нью-Йорку та Постійного представництва України при ООН в Українському інституті Америки в Нью-Йорку відбудеться урочисте відкриття мультимедійної виставки ФРАГМЕНТОВАНІ ДОКАЗИ (FRAGMENTED EVIDENCE) на якій будуть представлені роботи 17 сучасних українських художників.

 

BIRUCHIY – це наймасштабніша та найдовше існуюча міжнародна резиденція сучасного мистецтва, яка була розташована на однойменному півострові Азовського моря. Заснована у 2006 році, резиденція за 18 років свого існування об'єднала понад 300 авторів та 14 арт-груп з 19 країн світу: Італії, Франції, Німеччини, Австрії, Чехії, Чорногорії, Нідерландів, Швейцарії, Польщі, Іспанії, Росії, Великобританії, США, Республіки Білорусь, Австралії, Канади, Ізраїлю, Боснії і Герцеговини, Сербії та Казахстану.

 

Після повномасштабного вторгнення команда резиденції продовжила свою роботу на заході України, зробивши у 2022-2023 роках виставкові проєкти у Польщі, Німеччині та Нідерландах зараз дебютує у США.

 

FRAGMENTED EVIDENCE представляє живопис, скульптуру, прінти, відео- та фотодокументацію, які є частиною мистецької колекції BIRUCHIY.

 

Роботи представлені на виставці дивом уцілили на початку війни під час окупації Бучі. Зберігаючись на складі, який, на щастя, не згорів, архів контактував з російськими загарбниками. Деякі інші твори з колекції зазнали вандалізму, були спалені, розбиті або викрадені. Цю історію, а також розповідь про зруйнований будинок кураторки проекту Олени Сперанської та засновника резиденції BIRUCHIY Геннадія Козуба,показано в документальному фільмі режисера Івана Сауткіна (Babylon 13). Цифрові колажі професора Сергія Святченка, який живе і працює в Данії, були створені як рефлексія на перші фотографії, зроблені в квартирі після деокупації у квітні 2022 року. Фотопроект Вєри Бланш детально показує, як художники допомагали розчищати уламки та осколки від боєприпасів і ракет, та по факту – фрагменти зруйнованого життя.

 

Живопис, представлений в проєкті, було створено під час арт-резиденцій BIRUCHIY на узбережжі Азовського моря після анексії Криму та початку війни на Донбасі у 2014 році і до 2021 року – останньої довоєнної резиденції у Приморську. Розташовані у південній частині України, ці території наразі перебувають під окупацією російських військ з лютого 2022 року.

 

«Блік» Артема Волокітіна – це дослідження автора властивостей світла. Роботу було створено під час резиденції «Біг по воді» у 2017 році, коли художники працювали з неймовірними статусами різних видів діяльності, знань та цінностей. Саме світло, обрамлене стрічкою, дарує надію на перемогу і водночас працює як блік від вибуху та свідчить про небезпеку, піднесену як «подарунок» від «русского міра».

 

 

Диптих «Мірсконца» Андрія Стегури був створений у 2019 році під час виставки «Ісход. Бірючий. Чорногорія». Він відсилає глядача на початок XX століття, у часи, коли футуристи заявляли про прихід «нової людини», яка викине традицію як таку на смітник історії.

 

Роботи «Концепція майбутнього часу» Тетяни Маліновської були створені у 2021 році в Приморську під час арт-резиденції «Час, що не втрачено». Серія «Азовське море. Україна» Володимира Буднікова представляє рідкісні для художника-абстракціоніста похмурі морські пейзажі, в яких відчувається передчуття загальної тривоги.

 

Аліса Нікітінова працює з об'єктами колишньої радянської символіки, такими як «Пожежне відро», яке використовували піонери в дитячих таборах. Воно стало одним із символів ностальгії за радянським минулим. Зараз же цими відрами гасять пожежі від російських ракет. «Проводка» – це мінімалістичний живопис в світлих тонах, на якому схематично зображені давно прокладені електричні дроти, що зараз є однією з головних «цілей» росіян, які намагаються зруйнувати інфраструктуру України. Оби дві роботи було створено на півострові Бірючий у 2015 році.

 

Влада Ралко представлена серією «Експонати» (2021). Працюючи з темою часу, авторка демонструє символи колишнього Радянського Союзу в поєднанні зі шматками людських і тваринних тіл, що показують шлях досягнення «великих цілей» через війну та знищення самих тіл або через насильство, спричинене цими символами. Анастасія Буднікова в «Актах виконаних робіт» того ж року іронічно працює з побутовими приладами, ставлячи їх у несподівані ситуації, як, наприклад, каструлю в кінці ескалатора, показуючи марність кінцевої мети пропаганди.

 

Альбіна Ялоза стверджує, що «управління дощем» у її «Керованій стихії», створеній у 2018 році під час резиденції «Неошаманізм. Сила ритуалу», може стати питанням тотального контролю людини над природою, що може призвести до руйнівного протистояння. Дощ у монохромному пейзажі (або «пост-пейзажі») набуває чіткого визначення як щось геометрично структуроване і контрастує з безмежною природою неба і моря.

 

Роботи Наталії Карпінської «Бірючий пляж» 2016 року та Катерини Бучацької «Ануфрій» 2015 року

відсилають глядача на мирний широкий морський пляж та нагадують про місцевість та людей, які знаходяться зараз в окупації.

 

Представлена фотодокументація включає як локальні інсталяції на узбережжі Азовського моря, так і повсякденне життя арт-резиденцій, виставки, артіст-токи, лекції, мистецькі проєкти в Україні, Італії, Польщі та Чорногорії, що демонструють шлях від мирного до воєнного часу у 2006-2023 роках.

 

Свідченням війни є документальні фотографії Олександра Глядєлова та Максима Дондюка, які одними з перших потрапили на деокуповані території України, фіксуючи правду, воєнні злочини, факти насильства та руйнувань.

 

Відео Івана Сауткіна «Кадирівська Паляниця» розповідає про роботу постійної резидентки «Бірючого» Жанни Кадирової над проєктом «Паляниця» – серії арт-об’єктів, створених з річкового каміння, знайденого на Закарпатті в березні 2022 року. Цей концептуальний благодійний арт-проєкт допомагає захищати українську землю, адже всі кошти, зібрані від продажу, спрямовуються на підтримку Збройних Сил України. Роботи, представлені в експозиції, є частиною скульптурної інсталяції Кадирової, яку вже булоппредставлено під час 59-ї Венеційської Бієнале в Італії в галереї Continua, а також на персональних і групових виставках у Німеччині, Бразилії, Польщі, Об'єднаних Арабських Еміратах, Франції та США.

 

 

До експозиції увійшли роботи художниці та кураторки Лесі Хоменко, створені у 2022-2023 роках завдяки підтримці Fridman Gallery, Нью-Йорк. Авторка глибоко досліджує стан війни засобами фігуративного та абстрактного живопису, висловлюючи власний досвід дружини саунд-артиста та резидента «Бірючого»Макса Роботова, який змінив кар'єру та став солдатом української армії.

 

«Цей мистецький проєкт – більше ніж виставка. Він демонструє як мою особисту історію, так і колективний досвід художників у мирній, квітучій Україні та в цей трагічний історичний момент війни», – коментує Олена Сперанська, кураторка проєкту, упорядниця мистецьких видань, віце-президентка громадської організації «Спілка Дослідників Сучасного Мистецтва» (Запоріжжя) та директорка неприбуткової громадської організації «Ukrainian Contemporary Art Platform Inc.», Нью-Йорк, США. – Це фрагментарна репрезентація довгої історії розвитку наших мистецьких резиденцій в Україні та їхньої трансформації після повномасштабного вторгнення.

 

За участі митців з усього світу BIRUCHIY був названий «островом свободи», де відомі художники ділилися своїм досвідом з молодим поколінням. Експериментальна звукова лабораторія, діджей-сети, музичні фестивалі, відкриті робочі студії, сучасна галерея, щоденні презентації художників, нові колаборації та локальні інсталяції – все це було поєднано з духом свободи та неповторною теплою атмосферою Азовського моря та Азово-Сиваського національного природнього парку, де зараз російські війська руйнують інфраструктуру, спричиняють екоцид, мінують поля та прибережні території...

 

Життя всіх українців докорінно змінилося. Немає жодного українця, який би не втратив когось на війні, немає жодного, хто б не відчув цього, і, на жаль, війна триває щодня, забираючи сотні життів та намагаючись знищити і переписати нашу історію та культуру. Саме тому критично важливо говорити про війну та нашу багату і сучасну українську культуру, показувати різницю між мирним життям і життям на війні, фіксувати воєнні злочини. Адже ми не хочемо культури знищення – ми хочемо нашої Свободи, Волі та Незалежного розвитку».

 

Учасники:

 

Вєра Бланш (Київ), Володимир Будніков (Київ), Анастасія Буднікова (Київ), Катерина Бучацька (Київ), Максим Дондюк (Львів), Олександр Глядєлов (Київ), Жанна Кадирова (Київ), Наталія Карпінська (Київ), Леся Хоменко (Київ), Тетяна Маліновська (Харків), Аліса Нікітінова (Прага, Чехія), Влада Ралко (Київ), Іван Сауткін (Київ), Андрій Стегура (Ужгород), Сергій Святченко (Віборг, Данія), Артем Волокітін (Харків), Альбіна Ялоза (Київ).